Андраш, 36 - 24 мая 2007 11:52

[FONT=Times][COLOR=darkblue][SIZE=+1][I][B]Самотня муза серед натовпу німого
Стоїть і плаче, ніби в забутті.
Тендітна квітка світла осяйного
Її бажання справдились в житті

Вона кохала серцем всім поета
Така вразлива поруч з ним була
Разом писала з ним памфлети
Найкращі рими, успіх принесла

Свята і ніжна, лагідна, як море
Її вуста солодкі наче мед
Та несподівано спіткало горе
У іншу закохавсь поет

О, Музо, ти свята і грішна
Кохання чисте як гірський струмок
Отак, веснянко, все і вийшло
Твоя любов дала тобі урок

Все-все, не плач, ти знаєш, дивно
Що кришталеві сльози, а горять вогнем
Тепер ти знаєш, як кохаєш сильно
Зумій сказати це, та не в рядках поем…

/Иниен/[/B][/I][/SIZE][/COLOR][/FONT]

• 
• 
•