sekleta, 55 - 14 августа 2008 16:53

Лелеки.
На нашій садибі в селі ростуть сікори і ясени. Виросли такі високі,що загрожують нашому будинку. А тут родич звільнився з колонії і каже: я вам як родичам можу їх обрізати. Бо високі ж дуже, а у нього спеціалізація - у квартирки лазити. Ну, ми подумали, поки він на волі, треба ловити момент..
Словом, я втекла у Вінницю, ( бо страшно дивитись) а мама спостерігала це дереволазання. Було, за її словами, майже як у Тайші Абеляр.
Обрізав він вершечки і гілки, і на нашій садибі тепер стирчать два високих стовпи. А у сусідів - чотири.Самі стовбури вирішили зрізати взимку. Так деревину можна використати як будівельний матеріал.
І почались у нас чудеса-дива, яких ми ще досі ніколи не бачили.
Спочатку прилетів один лелека. Стоїть на стовпі і стукотить дзьобом. Закидає назад голову. Мабуть, від задоволенняю.
Потім - ще один.Стукотить і голову назад закидає.Кажу сусідці, тьотя Ніна, не ріжте цю сікору, вони гніздо на весні зроблять. Вона каже, добре.Одну залишу.
Мама дзвонить з села і жаліється, всю ніч не спала. Вийшла на балкон - лелеки сидять на стовпах.Уявляєте , на фоні місяця, вночі силуети лелек.
А вчора вона знову дзвонить, і знову розповідає, що погано себе почуває, їй самотньо, спека, і тут в трубку чую: о, та їх вже троє, четверо, П"ЯТЕРО!!!!!!! Мої любі, прилетіли!!!.
На кожному стовпі в наших садибах стояв лелека.
Мамо, а ти кажеш, що самотня.

• 
• 
•