sekleta, 55 - 7 октября 2008 14:27

Вже весна відмовчала
Й сніги відлунали і втрат
Вже ,здається, не видно
З густого, як сутінки , літа

І немов заклинання повторюєш
У листопад не вернутись удруге,
Немов у ріку Геракліта
Скільки лиць і легенд
скопійовано плином води
Звідки ж чутно мелодію?
Де ще на світі слова є
І сполохану тінь ти благаєш
Переклади
Жінка з берега того
Про що вона нині співає

Про багряне на білім
Про листя в обличчя навскіс
Чи про те,що тобі не здолати такої напруги
Зупинити ріку, наче мить
Повернутися в ліс
Зупинити ріку, наче мить
І ступити удруге.

Зайшла на один літературний сайт і прочитала, що автор цих рядків Ігор Римарук помер 3 жовтня.Його збила машина,було йому 50 років.
Я згадала той рік, коли я купила собі його книжку "Упродовж снігопаду", і постійно читала цей вірш...
І ще один. У місті сподівань і мук своїх колишніх... і випливуть з імли..і той,що був хрущем і жив колись на вишні, і той, кого в чужій сорочці погребли..
Яка я розумниця, що в юності вчила напам"ять вірші. А тепер згадую і нарешті розумію, про що ж там написано...

• 
• 
•