sekleta, 55 - 12 октября 2008 21:40

Останні новини з нашої садиби.
Тепер у нас живе лис. Чи лисиця.
Розповідає дядько Степан, односельчанин."Йду собі по вигоні, оглядаюсь, а за мною - лис .Я на нього насварився (!), він сховавася за черешнею. Я йду далі, оглядаюсь - знову лис. Я знову на нього насварився, і він пішов у ваш яр!".

У нашому ярочку живе собі лисичка. Я потерпаю за здоров"я городнього зайця.

Хоча, навесні ми знайшли під навісом труп лисиці. Схоже, вона померла вже давно. Ми , правда, перелякались, вирішили, а раптом лисиця була скаженою... Стали дзвонити мамі, мама дала докладні вказівки спалити і закопати. Аутодафе здіснив чоловік моєї подруги. Рано вранці, поки ми ще спали..

Потім приїхав на конику дядько Толя, наш родич і старший "смотрящий" за двома садибами, і прояснив ситуацію, сказав, що лисицю, швидше всього, мисливці підстрелили. От вона і забилась до нас між дрова, аби спокійно вмерти. Як в тому анекдоті про каюки, шубка її нікому не дісталась.
А заєць, як виявилось, вижив. І посеред літа тішив нас своїми прогулянками то вигоном, то дорогою, то на городі вистрибував. І з Риндею вони мирно співіснували. От як у них з лисицею вийде, не знаю. І як з курами вийде у лисиці - теж не знаю.
Взагалі, я б з нашої Лисогірки зробила б заповідник. Заборонила б убивати там тварин, хай би самі розбиралися б між собою.
А людям платила б якусь пенсію-стипендію, за те,що вони нічого не сіють, не вирощуюсь і дають природі бути природою.
Хай би жили собі лелеки, лисиці, зайці , дикі кози, білі чаплі, сірі журавлі, білки(ну і що, що вони гризуть грушки, нам вистачає...)... От тільки з мишами - не знаю, як це зробити. Може, виділити їм якусь мишачу ферму? Бо останній раз у нас з ними мирного життя не вийшло, а вийшла невелика мишача війна.
Я приїхала, а вони вирішили,що вже нікого до весни не буде, і поселились в нашій хаті. Бігали кімнатами, такі потішні, одна вискочила, а тут я, вона перелякалась, а я давай кричати страшним голосом:"Дракони, дракони", а вона давай тікати.А куди ... не знає, ледве знашла дорогу до нірки...
А друга гризла печиво, я її нагнала, а вона заховалась за вазу, і виглядає, на мене дивиться...
Було весело, але вночі я майже не спала через їхні стукоти-грюкоти. І виникла реальна загроза для майна.
Замість арт -проекту довелось замащувати нірку цементом, чи не цементом... щось таке я знайшла в гаражі.Навесні на мишку замащування дірок вплинуло, але зараз - ніяк. Знову вночі тарабанили, спати не давали.
Я втекла від них на другий поверх, там щось на зразок літніх кімнат, але й там спати не вийшло, зате вранці місцеві люди могли споглядати закутану в привид фігуру , яка сиділа на балконі, і замість робити щось корисне, дивилась на небо... Репутація блаженно-ненормальних у нашої родини давня і стійка, треба ж час від часу її підтримувати...

Ну, з мишами я не витримала.
Я їх чесно попередила, зерно отруєне, не їжте....
І розклала отруту. Чомусь мені не дуже це подобається, але іншого способу придумати не можу.

Я погоджуюсь, коли білка псує 70% грушок, вона їх розгризає заради насіння і викидає.
Я погоджуюсь, коли зайці підгризають яблуні і капусту теж.
Я погоджуюсь не різати сікори, аби лелека міг звити там собі гніздо.
Я згодна навіть на ящірку в садку.Хоча вона мене лякає, а Ганнуся вважає її вужем.
Але миші в хаті..... тут я не можу погодитись. Тобто, якби вони не галасували, не їли книги і одяг, не залишали свої сліди повсюди, я б, може, й погодилась би... Але в такому разі, навіщо їм наша хата, якщо всього цього не можна робити?...

• 
• 
•