sekleta, 55 - 16 октября 2008 16:38

Добралась до компа і нарешті пишу. Повний місяць - це щось! На подвір"ї - як вдень. В такі ночі не можна спати, в такі ночі, як мінімум, треба красти огірки з колгоспного городу! В зв"язку з відсутністю колгоспу , а отже - і городу, я пробувала заснути. Не вдалося.
Зате: тихо-тихо, чути як листя падає. Білка стрибає по даху в старій хаті.Прибігала руда собачка, побачила мене, здивувалась , зробила вигляд,що "в справах" і втекла.
Йшла біля ставка, чую з-заду щось шумить-лопотить, піднімаю голову - зграя гусей. Летять просто наді мною.
У мене мову відняло, згадались всі казки , всі оті "гуси-гуси-лебедята візьміть мене на крилята", і кривенька качечка,яка збирає пір"ячко.
Дійшла до ставка, бачу, гуси мої плавають.Питаю місцевого рибалку, чи це вони летіли. "Вони,"- каже рибалка.
- А це дикі гуси чи свійські?
- Свійські - відповідає рибалка.
- І вони вміють літати?
- Аякже. Тільки низенько. Дикі, вони легші, вони летять високо. А ці - важкі, ото до ставка долітають, і все.
Якби ці гуси знали, що потраплять в печеню, і дуже швидко, може б вони сіли на дієту?

Приїхала у Вінницю, зайшла в квартиру і якийсь час просто лежала з заплющеними очима. Звикала до нового ландшафту після сільських краєвидів, всіх отих полів, беріз, кленів, отого багатства барв, відтінків, запахів.
У Кожухові, як вийшла з автобуса, не повірите, пахло горіхами. Просто пахло горіхами.

• 
• 
•