Знакомства@Любовь
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

«Каждый день 2 анекдота»
Мой email:  


объявления

sekleta, 55 - 18 октября 2008 14:42

Все
Що таке щастя? Як для кого...
Багато років тому, в епоху страшних інфляцій я працювала в музеї і ходила кожного дня на роботу через центральний міст. Я йшла собі дорогою, про щось мріяла, про щось думала, іноді милувалась краєвидами.
Грошей було мало, дуже-дуже мало. Бажань було багато, але, знову ж таки...дивись перше речення.
Щодня я ходила на роботу, на якій не зовсім розуміла,що я там роблю. Вечорами читала чи вишивала картинки з модних журналів. Найбільшим щастям було купити німецький журнал з вишивання. Які там були візерунки.Хотілось все вишивати, але, знову ж таки...

А мій знайомий тоді займався бізнесом. Що він там робив, не уявляю, щось таке купи-продай. Мав іномарку, і всі інші причандалля успішної людини.Іноді я зустрічала його на споріднених територіях. "Як він змарнів",- жалілась його мама. "Та нічого ,"- заспокоював маму приятель."Мені просто до завтра треба знайти три мільйони!!!"( тоді це була сума - майже як зараз). "Не переживайте, мамо, я половину суми вже знайшов!".
Для мене цю людина жила в абсолютно іншому світі, недосяжному і дивному.
- А я тебе часто бачу! - сказав він одного разу, коли ми зустрілись чи то на дні народження,чи на хрестинах.
- Де ?- здивувалась я.
- Коли ти йдеш через міст. Я часто там їзджу і за тобою спостерігаю. Ти йдеш така щаслива!

О Боже, дай мені зрозуміти , як влаштований цей світ!
Мій приятель їде на своїй іномарці через міст з думкою про мільйони і вважає мене щасливою.
Я йду через міст з думкою про вишивальний журнал і вважаю, що мені в житті багато чого не вистачає.А от у нього... у нього це є.

Двоє людей, кожне з нас живе своїм життям і кожне цим життям невдоволене? Кожне заздрить на життя іншої людини?

Я дивлюсь на цю дівчину, яка йде через міст, і в якої так багато різних бажань і так мало грошей ... дивлюсь на неї , звідси, від себе сьогоднійшньої і шепочу: "Не переживай. Все буде добре. Незабаром у тебе буде стільки вишивальних журналів!"
А вона, вона теж дивиться на мене і сумно констатує: "Але навіщо? Навіщо мені ці журнали, якщо я перестану вишивати?"

Все, негайно полишаю цю писанину і пішла вишивати.



Добавить комментарий Комментарии: 4
Дмитрий
Дмитрий , 59 лет23 октября 2008 01:12
"О Боже, дай мені зрозуміти , як влаштований цей світ!
Мій приятель їде на своїй іномарці через міст з думкою про мільйони і вважає мене щасливою.
Я йду через міст з думкою про вишивальний журнал і вважаю, що мені в житті багато чого не вистачає.А от у нього... у нього це є. "

И нет в этом ничего странного. Наличие денег (или больших, или очень больших денег) позволяет лишь расширить границы доступного. К обретению того душевного состояния, которое мы называем СЧАСТЬЕМ, деньги действительно имеют мало отношения. Другой вопрос - пребывание в состоянии крайней нищеты, влекущее за собой постоянные унижения. Но это - тема отдельного разговора.
sekleta
sekleta , 55 лет20 октября 2008 18:26
Доповідаю, чесно взялась вишивати ту зелену скатерку. Мама оптимістично заявила, що на пенсії я її точно закінчу. Може й так. Там одна проблема, занадто розкиданий візерунок, не системний. Залишається два шляхи, або не звертати уваги на виворітню сторону, або не звертати увагу на схему, піти, так би мовити, в творчий політ. А є ще третій шлях, покинути цю нещасливу скатерку і вишивати те,що хочеться.
Словом, я подумаю.
Показать ответы (2)
Новости :: доска объявлений :: бесплатные объявления


Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.