Знакомства@Любовь
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

«Каждый день 2 анекдота»
Мой email:  


объявления

sekleta, 55 - 21 октября 2008 18:23

Все
Отредактировано:24.10.08 19:28
В ту секунди, коли зі сну переходжу до яві, вчувається мені якийсь голос, який розповідає різні історії. Такий собі відголосок сну. Сьогоднішня історія була про сімейну пару, чоловіка і жінку. У них троє дітей, живуть в кімнаті ( не зрозуміла, чи то гуртожиток, чи комуналка); на додачу - чоловік хворий, пересувається на колясці.
Найбільше його гнітить, що не може для сім"ї забезпечити достойне житло, не може заробляти гроші і вони живуть в цій кімнаті.
Дружина бачить його страждання, і не витримує: вигадує неймовірну комбінацію з роботою, з кредитами, ще з чимось, і купує квартиру.
"Тепер ти можеш бути спокійним,"- каже вона чоловікові.
"Тепер ми будемо жити нормально!" - оголошує вона дітям.
Троє дітей, змалечку пам"ятають,що тато на колясці, а їх 5 живе в одній кімнаті. І в цій кімнаті вони бачать тільки любов і розуміння. Батьки намагаються створити дітям такий світ, незважаючи на всі зовнішні обставини. Любов живе в цій родині.
І діти чують мамині слова про "жити нормально". Вони збиваються гуртом, і не розмовляючи між собою , думають про одне: чому їхнє нинішнє життя є ненормальним?


Добавить комментарий Комментарии: 5
Дмитрий
Дмитрий , 59 лет24 октября 2008 20:42
Картина жизни глазами матери.

1975-й год. Одноэтажный дом на углу Первомайской и Козицкого. Живем в микроскопической двухкомнатной квартире вчетвером. Когда давали это «жилье», говорили – на полгода. Потом – еще на полгода. Потом – а вам никто ничего не обещал. Из удобств имеется холодная вода, предыдущие хозяева провели. А сами умерли от туберкулеза. На стенах – сырость, обои поотваливались, поскольку солнце бывает только полчаса на кухне. Цветы вянут. Отопление – печь газовая. Дверь из кухни выходит прямо на улицу. Коридора нет. Поэтому кухня – и прихожая, и коридор, и прачечная, и столовая, и ванная (когда воду нагреть) одновременно. Это все на 6 кв.м. Туалет (общий) – во дворе. Там крысы живут… Конечно, бывало и тяжелее, когда по окончании Киевского меда поехали по распределению врачами в глухое село работать. Но ведь сюда приехали – из Киева! Обещано было многое, жилье нормальное (почему и приехали), работа нормальная, возможность мужу докторскую писать… И где все это? Слава Богу, хоть дети здоровы.

Картина жизни глазами 11-летнего мальчика.

Нормально живем! 17-я школа рядом, ездить не надо. Садик, куда сестру водить и забирать – рядом. Три кинотеатра рядом. Парк – рядом. Вокруг – дворы, сараи, есть где погонять. Взрослые вечно в мопедах ковыряются – интересно! Вниз спустился – вот тебе река. Дома – все замечательно! Правда, мама вечером телевизор не дает смотреть – младшей сестре спать мешает. Но куда денешься. Зато как вкусно она печет! И вообще она – самая лучшая. Только забот у нее много. Ничего, зато я сам научился посуду мыть, вот ей уже легче будет.
Зимой после школы домой приходишь – холодно. Печка прогревается часа полтора. Но можно включить духовку на кухне, и сидеть возле нее, пить чай. Читать «Литературную газету»…
А другие живут плохо. У друга мать работает медсестрой, вечно уставшая, а отец – пьет. И живут они вчетвером в одной комнате. И воды в квартире у них нет.
А у другого – и отца нет… И у девченки в доме напротив – нет отца. А у инвалида в соседнем доме вообще никого нет, и выезжает он во двор на коляске. А у этих соседей оба сына какие-то мелкие, говорят, родились с пороком сердца. И живут вчетвером в коммуналке…


P.S. Благодаря усилиям родителей мы с сестрой и не почувствовали всей унизительности десятилетнего существования в сарае, именуемом домом № 29 по ул. Первомайской. Как им это удалось – не очень понимаю до сих пор. Может, потому, что никогда никаких скандалов и криков не было. Если и ссорились, то как-то «цивилизованно». И не жаловались на жизнь. И НИКОГДА НИКОМУ не завидовали. А нам почему-то завидовали всегда, и считали, что мы живем лучше всех.

Значит, так оно и было.
ия
ия , лет22 октября 2008 00:36
Коли ті дітки підростуть і захочуть мати своє власне життя, тоді й зрозуміють мамині слова. Так влаштовані люди - ми розуміємо маму, коли самі стаємо мамами...
Показать ответы (3)
Новости :: доска объявлений :: бесплатные объявления


Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.