sekleta, 55 - 24 октября 2008 17:33

Короткий звіт про пошуки могили невідомої княгині. Частина 2.
Продовжую розповідь про те, як ми з Наташею знайшли незареєстрований курган в лісі під Хмільником.

Якщо ви пам"ятаєте, в попередній частині я зупинилась на розмові з Віталіком. Віталік, який живе біля лісу, але з іншого боку; готувався до рятувальної експедиції. Наперед, не чекаючи, доки ми там загубимось.
Підготовка проходила в основному у Вінниці, паралельно з сесією , бо він навчається заочно.

Отже, я дуже-дуже попросила Віталіка запитати місцевого лісника,яким шляхом найкраще йти до кургана... Хоча я жодного шляху не знала.:) Або хоча б телефон місцевого лісника мені знайти.

Тут Віталій і вирішив з"ясувати:
- А де ця ваша могила?

Ми схилились над картою і почали шукати населений пункт село Лисогірка, якого на картах Вінницької області традиційно немає.Тому вже багато років я на всіх картах,що трапляються на очі, власноруч ставлю крапочку і пишу назву свого села. Такий нехитрий прийом дозволює селу існувати й досі. Як це в нього виходить, не розумію. Магія карти спрацьовує, чи що?

І тут в кімнату зайшла Наталя, яка з Віталієм теж здобуває вищу освіту. І Віталій запитав, просто так, між іншим:
- Наталю, а мама не знає, де той курган?

Наталя стала дзвонити своїй мамі(!), поговорила, потім перемкнула телефон і ми почули:
- Курган? Знаю. Аякже. Йти від заправки, а потім через молодняк. Але самі не знайдете. Я завтра там буду і проведу.

Виявилось, що мама цієї студентки-заочниці працює в лісгоспі, і відповідає якраз за ту ділянку, на якій могила княгині....І мама ця, Галина Володимирівна, завтра не збирається ні капусту квасити, ні яблука сушити, а піде і проведе нас до могили. З любові до рідної культури. Просто так.

Ось такі чудеса бувають у світі...А ви кажете, синхронність...

-

• 
• 
•