Знакомства@Любовь
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

«Каждый день 2 анекдота»
Мой email:  


объявления

sekleta, 55 - 24 октября 2008 19:43

Все
Отредактировано:24.10.08 20:00
Короткий звіт про пошуки могили невідомої княгині. Частина 4.
Галина Володимирівна зустріла нас біля лісгоспу. А ще був її знайомий лісник, який погодився підвезти нашу експедицію до ділянки. Лісник якраз знайшов у лісі крем"яну сокирку, каже, плуг виорав. Не пошкоджена , в доброму стані. А ще розповідав, як натрапив у лісі на свіжі хрести з табличками "Тут боролись вояки УПА". Каже, хтось же їх поставив. І чому саме на цьому місці? Мабуть, знали щось...

Ще розповіли нам купу різних історій. Про золоті карети, які чекають свого часу на дні замулених ставків; про двері, що ведуть до старовинних підземних ходів; про залишки зруйнованого замку в сусідньому селі.
Все це обіцяють показати за першої ж вимоги, крім золотої карети, звичайно.

Галина Володимирівна - щаслива людина. Все життя працює в лісі. Коли їй сумно, йде в ліс і розмовляє з деревами. Каже, що допомагає.

Вона веде нас лісовими стежками, показує тільки їй відомі позначки, бо ми - нічого не помічаємо і навряд чи змогли б знайти самі дорогу.

Я пробую допитатись, то хто ж там похований?в тій могилі?
- Княгиня,- відповідає наша лісівничка.
- А яка княгиня, як її звали?

А Галина Володимирівна не знає, за своє життя ніколи над цим не думала.
Княгиня, і все тут.

- А може, це не курган, - провокую я.
- Як не курган? А звідки ж цей горб у лісі взявся? - заперечує Галина Володимирівна.

Курган, дійсно прекрасний. Заріс лісом, сонце пробивається між гіллям. Таке враження, що він сяє.
Я намагаюсь сфотографувати, обходжу з усіх сторін, але дерева заважають зробити гарний знімок.
Здається, та лісова княгиня і по смерті залишилась володаркою лісу.

- А духів лісових Ви не зустрічали, - це я знову мучу Галину Володимирівну.
- Ні, - серйозно відповідає вона,-духів не бачила.

Ми з Наташею починаємо фантазувати, що скоро на дорозі зроблять покажчик, такий як біля Немирівського скіфського городища. "Могила княгині, 2 км". І Галина Володимирівна водитиме до могили туристів і зароблятиме добрі гроші. По 10 євро за екскурсію.З кожної людини.
- А чи підуть? - сумнівається Галина Володмирівна.
- Підуть, - кажу я. Ми розкажемо всім старовинне повір"я, що людина, яка вийде на вершину кургану і тричі підскочить, неодмінно розбагатіє!

Я уявляю натовп туристів, які з серйозними і зосередженими обличчями підстрибують на кургані. Боюсь, княгиня, цього не схвалить.:)

- Ну, не підскочить, а просто бажання задумає...

Це вже кращий варіант. Не вистачало нам з духом княгині побити горшки.Так і з лісу можна не вийти.:)

Картинку з туристами уявляє і Галина Володимирівна. Сміється:"Тоді, - каже,- я покину роботу і буду проводиркою!"

Листя повільно падає з дерев. Ми йдемо лісом. Замулене озеро, як декорація з "Лісової пісні". тільки Мавка в святкових шатах не з"являється нам на очі. Заснула,мабуть.

Добавить комментарий Комментарии: 0
Новости :: доска объявлений :: бесплатные объявления


Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.