sekleta, 55 - 26 октября 2008 19:49

Ми сидимо в кав"ярні, Валя з Ганнусею вчать одна одну орігамі. Тій 10 років, тій 23, але це не заважає їм спілкуватись. На столі вишикувались коти, жабки, тюльпани.З сумок повитягались ручки,олівці, баночка білої гуаші, яка заміняє нам клей (Ганнуся майстерно витворює різних котів з приклеєними головами).:)Зазіхали і на мою помаду, та я не дала. Занадто дороге орігамі вийде.
Офіціантка раз у раз поглядає на наше самоуправство.
А я думаю, що в будь-якому європейському місті в такій кав"ярні вже принесли б дитині олівці і папір, щоб не нудьгувала б. І офіціантки ще й сіли б біля неї і запитали б, що це вона вимальовує...:)
Місцевий бізнес для заробляння грошей воліє піднімати ціни.
Це вже смішно, дивитись на ціну чаю чи каву в наших вінницьких "закладах". Смішно, бо приємності не додається, якість не змінюється,а ціна чомусь піднімається. Невже власники сподіваються таким чином втримати клієнтів?
Тут приходить моя мама, забирати Ганнусю, і читає нам коротеньку лекцію з ведення бізнесу в умовах економічної кризи. Потрібно, стверджує вона, не піднімати ціни, а намагатись продати товару якомога більше.Інакше доведеться його топити в морі чи в річці. Шкода, що мама не прем"єр-міністр нашої країни, от вона б вже впоралась з кризою.:)
Мушу чесно визнати, несподівано вона стала успішнішою за мене у фінансових справах. Пенсія, викладацька зарплата + в"язання хусток. З таким багажем можна пережити будь-яку кризу. Тим більше,що замовлень у неї - аж до Нового року вистачить.
Показала нам новий візерунок для хустки, дуже вишуканий. Якісь невідомі нам жінки, з Києва і Москви, через спільних знайомих замовляють мамині хустки. Мама знай собі в"яже, і час від часу зізнається, що в"язання хусток дає їй більше задоволення ніж викладання історії(чим вона все життя займалась).

Між іншим, я з острахом чекала нової ідеї щодо подарунку на день народження. Ті,хто в курсі, пам"ятаєте минулорічну епопею з шубою....і весь цей жах.
Чомусь мама найбільше переймається несолідним виглядом мого гардеробу. От де шуби, пристойні і добротні? Де шапки хутряні, з каракуля і норки, які мають бути в нормальних людей в моєму віці?
І, нарешті, тепер всі носять лакові чоботи, чому я не купую собі таких?
Дивно, але зважаючи на мамину любов до всього зовнішнього: одягу, меблів, гарно зробленого ремонту; і я ,і мій брат, виросли до цього абсолютно байдужими.
Але мама не втрачає надії зробити з нас "щось пристойне"...
Сьогодні вона почала обережно натякати, щоб я хотіла в подарунок.
Я чесно відповіла: "Книгу". Бо минулорічна епопея....
не дай Боже, щоб таке знову повторилось. Ясно, це все були наслідки пожежі і двох похоронів, і тієї газової плити, що вибухнула... Словом, серії нещасть...які, як не крути, позитивно не сприймеш...
Але , нова шубно-дублянкова епопея... ні в якому разі. Краще книгу.
Мама задумалась, і тут, я була навіть зворушена. Вона запитала:
- А скільки коштує путівка в Єгипет?
Той Єгипет, я з 2004 року в нього збираюсь. Натомість побувала в купі міст і країн, які чомусь перекривали плани щодо Єгипту.(Бо коли я запланувала собі Єгипет, я ж не знала, що наступного року потраплю в Париж?Випадково.На тиждень.А про їздом - в Амстердам.Ну, так вийшло. Я й сама не зрозуміла, як.) І зараз - існує проект подорожі, і знову не в Єгипет. Та й з курсом долару невідомо, що коїться. Але я зворушилась, бо мама згадала про ці єгипетські проекти.І навіть збиралась пожертвувати їдеєю мутонової шуби .
Я думаю, як так сталося, що всі повмирали. І діди-баби, дехто ще до мого народження, і баба Надя, несподівано стала янголом, це ятрить моє серце найдужче. Й досі не можу заспокоїтись.Розумію, що в душі завжди вважала її безсмертною.І помилилась. Якби ж я могла поспілкуватись з нею, так, як у казках, коли спускаєшся в царство мертвих і можеш там сказати, все ,що не встигла сказати на цьому світі. А потім - повернутись, і знати, що вона пам"ятає мене і любить.
І, з усього цього спустошеного роду, залишилась моя самотня мама, з шубно-єгипетськими проектами. Як може, так і намагається бути нам корисною. А ми бурчимо, і сердимось, не треба нам шуб, ми в Єгипет хочемо...

• 
• 
•