sekleta, 55 - 28 октября 2008 14:04

Ранкове місто має своє життя.

Ми з Риндею йдемо гуляти і помічаємо різні життєві цікавинки. Діти йдуть до школи, а один хлопчик стоїть біля нашого під"їзду. Друга чекає чи подругу?

Якась пані поспішає, мабуть на роботу, але встигає занести снідання нічийному котячому товаристві, що живе в підвалі сусіднього під"їзду. Коти збігаються до мисочок, Риндя теж поглядає заздрісним оком, але я суворо наказую йому не чіпати котячої їжі.

Кілька цуценят оселились в нашому дворі, і живуть біля сміттєвих баків. Маленькі,куменді, вже прокинулись і бігають. Їм теж хтось виносить їжу. А взимку? Стане холодно. Їм потрібна буда, або право жити в теплому під"їзді. Вони не такі самостійні, як коти, щоб окупувати підвал.
Я уявляю собі собачу хатку в нашому міському дворі і гурт маленьких цуциків, які сплять в ній. Нехай вам пощастить,гавкусі! Нехай з"явиться для вас будиночок, або хтось добрий забере вас до себе додому!

А потім, вже в обід ,йду через парк. Біля мене низенько пролітає ворона. Я лякаюсь, чому так низько.
А ворона ця летить з горіхом у дзьобі! Дуже серйозно вона ховає його між листям.
Бажаю їй знайти свій горіх взимку, коли не буде в неї достатньо їжі.:)
Бо якщо не знайде.... в парку стільки маленьких горіхів ростуть! І все дякуючи воронам!

• 
• 
•