sekleta, 55 - 30 октября 2008 17:08

Ранковий діалог в нашій квартирі після вчорашнього походу в театр. Ганнуся вичитує "Лісову пісню" і шукає невідповідностей з театральною постановкою.
- Тьотя, вони аж дві сторінки пропустили!
- Та ні,- інформую я, - вони пропустили набагато більше.
- Як вони могли! - обурюється десятирічна театралка, це ж САМА Леся Українка!:)

Тепер вже я починаю дивуватись. По-перше,звідки вона знає, хто така Леся Українка? Звідки вона знає, що це була ВЕЛИКА людина? В школі розповідали? То честь і хвала нашій школі, хоча б за такі знання.
А друге,що мене дивує,як діти сприймали вчорашню виставу. Маша і Ганнуся мають по 10 років, Віталік -8. І вони все зрозуміли. Дивились уважно, Маша з Віталіком маму запитували іноді, що саме відбувається. А Ганнуся майже нічого мене не питала, та було видно, як її захопило театральне видовище.
Особливо вразила її сцена, де Мавку забирає Той,що в скалі сидить.
Вистава тривала дві години, я переживала, аби дітям не набридло. В середині народ почав перепитувати, чи ще довго. Правда, там було трохи затянуто. Але потім - такі яскраві хореографічні композиції, музика, гра акторів - і дітиська знову втупились очима в сцену.
Сьогодні Люда розповідала, що її малі дуже "окультурились" після походу в театр. Одне одному кажуть"перепрошую", "дозвольте сказати"... Такі інтелігентні стали...
А коли вона водила свій клас на "Наталку-Полтавку," то діти-восьмикласники виставу дивитись не хотіли, крутились, шепотіли. Пізно привчати дітей до театру, в такому віці, чи що?Чи колективні походи шкодять, коли більше бешкетувати хочеться, ніж на сцену дивитись?

Щодо нашого театру, то не звикли там до глядачів. Програмок не було, а хотілось дізнатись ,хто ж кого грає. Працівниці ввічливістю не відзначались. Пускати у фойє почали за 30 хвилин до початку, а йшов педуніверситет... Поки всі зайшли, поки всілись... Словом, вистава почалась, а глядачі все ще місце шукають. До честі студентів , вони прийшли десь за годину до початку і мужньо чекала під зачиненими дверима.
Актори. Грали вже набагато краще, але все ще схоже на школярську декламацію. Наші досвічені актори, дядько Лев і мати Лукаша, вигідно вирізняються на фоні молоді. І голоси поставлені, жести та інтонації доречні. Правда, Люда каже, що то ролі характерні..Але Перелесник - теж характерна роль, а актор, на жаль, дуже невиразний в словах. Танець виходитьу нього добре, а починає говорити - ніяких емоцій.

Ми ще всю дорогу з театру обговорювали виставу. Леся, як завжди, скептик, а Ганнусі все сподобалось, як вона сказала "дуже-дуже".

Словом, така ситуація. Хочемо мати в місті театр нормальний, треба в нього ходити!

• 
• 
•