sekleta, 55 - 5 декабря 2008 19:13

Сонце і небо - такий контраст малюнку, смужки сонячних променів золотять дахи будинків на Соборній. Все разом нагадує казковий фільм часів СРСР. Ніби середньовічне місто. Ідеальне середьновічне місто , з маленькими крамницями і цеховими знаками біля вхідних дверей.

Я була в Тімірязівці. Що поробиш - люблю бібліотеки. Бібліотеки і книжкові магазини - якраз те місце, де я заспокоююсь. Тут не може статись зі мною нічого поганого, я точно це знаю.
Це моя друга потреба по Маслоу так реалізується, після їжі і одягу людина потребує безпеки. А безпека - це біблотека. Шафи з книгами, виставки картин на стінах, тиша. Я стільки разів ходила цими сходами в мої студентські роки. Переживала, що не всигну прочитати задані книги і статті,іноді просто мріяла біля вікна в читальному залі. За два дні до сесії, і так багато всього треба було вивчити, а за вікном йшов сніг, хотілось мріяти і писати про Марію Раєвську, мою улюблену жінку того часу...хотілось гуляти засніженими вулицями.. а треба було вивчати історію стародавнього світу. Вавілон. Шумери. Єгипет. У 18 років - це було таким абстрактним і незрозумілим... Цікаві розповіді, але - навіщо? Навіщо було завчати цифри, назва і дати? Навіщо витрачати найкращий час свого життя на зубріння замість роздумів? Замість творчості?
А сьогодні спостерігала за студентами на одному заході і теж подивувалась, невже вони і досі вчать теж саме? і так само?
О, якби молодість знала! Яка дивна дивина цього світу, чому розуміння цінностей життя приходить з роками, а здатність навчатись - зменшується?

• 
• 
•