sekleta, 55 - 13 января 2009 13:48

Відчуваю смак до перечитування книжок свого дитинства.
Вже кілька днів ношусь з "Марією" Оксани Іваненко. Звичайно, в дитинстві не могла зрозуміти цього твору. Тішилась, що мова йде про Немирів, моє улюблене місто, про повісті, які я читала... не більше .Книга тоді була для мене тільки джерелом інформації.
А зараз - зараз відчуваю і співчуваю героїні. Відчуваю, як їй було нелегко, і писати, і жити таким яскравим життям. Не можу зрозуміти логіки того часу: їй закидали роман з "хлопчиком". А "хлопчику" було 25, Марії - 28. Дуже велика і суттєва різниця.
Навколо неї чоловіки мали купу позашлюбних дітей, і навіть від своїх кріпачок (Тургенєв, наприклад), а її засуджували за цю несподівану любов.
Трохи заздрю їй, за її закордонні подорожі, життя в Парижі, знайомство з митцями і політиками, за те,що була сама яскравою і спілкувалась з яскравими людьми.

• 
• 
•