Оля, 43 - 23 января 2009 10:53

Кожна квітка в свій час неминуче зів’яне, даючи місце іншим квіткам.
Так і життя: знову і знову велить людині переборювати себе, перероджуватись для чогось нового і невідомого.
Все вищими і крутішими стають сходинки, але ні на одній з них нам не знайти спокою.
Ми виліплені Божою рукою для довгих мандрівок; і лише той, хто завжди готовий пуститися в дорогу, знаходить свободу.
Мабуть, смерть, гріб і тління – це лише нова сходинка до іншої вітчизни…
Тож сміливо пускайся в життєву дорогу і віддай все за своє оновлення. (с)

p.s. автора не знаю :((, але це дуже глибокі слова ... життя ... і ... смерть ... одночасно ...

• 
• 
•