sekleta, 55 - 10 февраля 2009 21:40

Вивчила сьогодні нове слово, прокрастинація... Слово нове, але суть - мені давно знайома. Найкраще про неї сказала моя подруга: чого тільки не зробиш в домі, аби дисертацію не писати! Вона дисертацію писала. А я, час від часу, пишу звіти. І точно знаю, що можу гори перевернути, пере прати, вимити і вичистити, скласти і розібрати, аби тільки звіт не писати. До сьогоднішнього дня я не знала, що це майже діагноз. І так страшно звучить - прокрастинація.... Щось про націю і крадіжки, якщо українською мовою...

Ой Боже ж мій, це ж всі наші політики на неї хворі...І не лікуються. Займаються чим завгодно, аби країною не опікуватись... Але я про політику не буду. Я про прокрастинацію у нормальних людей пишу. Які звіти складають, дисертації/курсові/дипломні пишуть,і часто відкладають щось на завтра, аби зробити сьогодні ду-у-у-уже важливе прибирання в коморі.

Ох, ця прокрастинація! Ох, і підступна вона істота! :)

Серйозні люди статті про неї пишуть,щось досліджують (мабуть, замість писання звітів), дають поради різні.От я, наприклад, могла б зараз любесенько писати те,чого дедлайн післязавтра, а зайнялась прокрастинацією. Бо ж тема життєва, для громади потрібна:)

Звідки це страхіття у людини береться - на це сто причин, одна з них - страх. Бо дисертація - це ж так важливо. Що аже страшно за неї братись... А звіт - там помилитись можна, і що тоді буде? Загалом нічого, але ж помилка..



Як це діло лікується? Зразу скажу, читанням численних статей про прокрастинацію замість писання дисертацій ви собі не допоможете. Перевірено часом.

Зате можна взяти на озброєння метод маленьких кроків. Ну, не напишите ви всю дисертацію за ніч, але дві сторінки за вечір - зможете. А завтра - ще дві, і після завтра.... так, помаленько-потихенько вона й напишеться...

А ще дозволяймо собі помилитись. У мене колись над робочим столом висіла мудра фраза не пам"ятаю кого. Суть така: "Немає справи,зробленої людиною, в якій інша людина не знайшла б недолік" .

І коли я писали особливо відповідальні писання, то час від часу перечитувала мудру фразу, і дозволяла собі не бути бездоганною...

Бо, як казала мені тітка Настя, ще не було такого весілля, на якому все було б як треба .(Це вже українська народна мудрість).

• 
• 
•