lana, 47 - 28 июля 2009 10:01

Ліна Костенко

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.

• 
• 
•