ДЕСЬ БЛУКАЄ ТА ЛЮБОВ!
Доля десь блукає одиноко,
І шукає човен свій...
Світ --такий, такий ти є широкий,
Світ -- такий собі сувій...
В ньому істина проста,
Руки -- наче два крила,
Їх доповнюють весла,
Доля -- наче та весна...
Може доля десь зведе,
Хтось загубить, віднайде...
І залишить всім урок,
Проторує стежку крок...
Зорі, зіроньки, о, мої зірки,
Ви світіть усім ясніш,
Щоб упевнено іти в світи,
Як настане тиха ніч.
Як настане золотий світанок,
Переглянеш враз усе,
Знов у хату прийде той серпанок,
Так життя, життя іде...
Заглядає у твоє віконце,
Доля, загадка й сонце,
Посміхається в лице… Добре є…
Вітер з дощиком іде...
А любов відгунеться на зов, зов,
Запалає в почуттях,
Закипає в жилах кров, наша кров –
Знов літаєш в небеса!
(Це мій авторський вірш)
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.